Завдання для групи № 28
Техніка гри воротаря.
Технічні прийоми гри воротаря і польового гравця істотно різняться.
Це зумовлено тим, що воротареві межах штрафного майданчика дозволено
грати руками. Воротар користується і необхідним арсеналом техніки польового гравця.
2.2.1. Ловлення
м'яча
Основний спосіб техніки гри воротаря. Найчастіше він ловить
м'яч двома руками. Залежно від напрямку, траєкторії і швидкості
руху м'яча, ловлення виконують знизу, зверху чи збоку. Ловлення м'яча,
точка перетинання траєкторії якого з лінією воріт через ігрову
ситуацію знаходиться на значній відстані від воротаря, здійснюється
в падінні. Воротар постійно переміщується до такої передбачуваної точки.
Ловлення знизу використовується для оволодіння м'ячами, котрі
котяться, опускаються і низько (до рівня живота) летять назустріч воротарю. У
підготовчій фазі воротар нахиляється вперед і опускає руки
вниз. Долоні розвернені до м'яча, пальці трохи розставлені. Руки не
повинні бути надмірно напружені. Ноги зімкнуті,
прямі чи трохи зігнуті. М'яч підхоплюють кистями знизу і
підтягують до живота.
Ловлення зверху застосовується для оволодіння м'ячами, котрі летять
по середньо високій (на рівні грудей і голови), високій і низькій
траєкторії. Займаючи вихідне положення, воротар виносить
ледь зігнуті руки уперед чи уперед —
вгору. Долоні, повернені до м'яча, з розставленими і напівзігнутими
пальцями, утворять своєрідну півсферу.
Швидкість м'яча гаситься за рахунок
поступливого руху кистей і згинання рук.
М'ячі, котрі високо летять, слід ловити двома руками
зверху в стрибку.
Ловлення у падінні – ефективний спосіб оволодіння м'ячами,
направленими зненацька, точно і сильно убік від воротаря;
перехоплення передач уздовж воріт; відбирання м'яча в ногах у суперника.
Відомі два варіанти ловлення: без фази польоту і з фазою. Перший
варіант застосовують звичайно для ловлення м'ячів, котрі котяться на відстані
2—2,5 м збоку від воротаря. Попередньо воротар робить
широкий крок, спрямовуючи руки до м'яча. Падіння відбувається
"перекатом": спочатку до землі доторкається гомілка,
потім стегно і тулуб. Витягнуті паралельно руки загороджують шлях м'ячу.
Для ловлення м'ячів, котрі летять на значній відстані, використовується
падіння з фазою польоту. Попередньо роблять один чи два швидких
приставних кроки в напрямку польоту м'яча. Поштовх робить ближня до
нього нога. Руки найкоротшим шляхом активно виносяться до м'яча.
Ловлення здійснюють у фазі польоту. Після оволодіння
м'ячем — групування. Приземлення відбувається в такій
послідовності: спочатку на передпліччя, потім на плече, тулуб і ноги.
Комментарии
Отправить комментарий